Дистанційна (надомна) робота

Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. (ч. 10 ст. 60 КзпП)

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

Зверніть увагу! За загальним правилом, переведення на дистанційну роботу є зміною істотних умов праці у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідно до ст.32 КЗпП. І в такому випадку необхідно обов’язкове попередження працівника за 2 місяці. Рекомендуємо заздалегідь узгодити умови дистанційної роботи: працівнику написати заяву про дистанційну (надомну) роботу, в якій вказати причини, строк, місце, де він буде виконувати свої обов’язки, технічні можливості; а роботодавцю видати наказ про дистанційну (надомну) роботу, де прописати нюанси дистанційної роботи.

Важливо! Щодо використання власних технічних та інших засобів для роботи. Статтею 125 КЗпП передбачено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації визначаються роботодавцем за погодженням із працівником.