Для Херсонщини це не абстрактна чи другорядна тема. Йдеться про наших людей — працівників, посадовців, профспілкових активістів, керівників громад, усіх, хто опинився в умовах, де людська гідність, безпека і право на захист щодня проходять важке випробування.
Війна забрала не лише звичне життя. Вона позбавила багатьох людей безпеки, зв’язку з рідними, можливості нормально працювати та впевненості у завтрашньому дні.
Однією з найболючіших тем залишається повернення цивільних громадян України, яких незаконно утримує держава-агресор.
Якщо щодо військовополонених, попри всі труднощі, відбуваються обміни, то питання повернення цивільних осіб залишається надзвичайно складним і часто болісно затягнутим у часі. Саме тому воно потребує значно більшої уваги, послідовної державної підтримки та системної взаємодії з міжнародними партнерами.
За цими словами — конкретні людські долі, родини, роки очікування і невідомості.
Окремий біль Херсонщини — доля наших місцевих керівників, які тривалий час перебувають у незаконному ув’язненні, зокрема міського голови Херсона Ігоря Колихаєва та міського голови Голої Пристані Олександра Бабича, яких пам’ятає і на повернення яких чекає вся область.
Учасники Пленуму говорили і про досвід тимчасової окупації Херсонщини. Про життя людей в умовах постійної небезпеки, тиску, ізоляції, фільтраційних заходів, викрадень та страху за себе і своїх близьких.
Це також питання прав людини, права на працю, права на захист і права не залишатися сам на сам із бідою.
Водночас говорили і про тих, кого вже вдалося дочекатися, а також про працівників державних установ, органів влади та органів місцевого самоврядування, які сьогодні продовжують працювати в надскладних умовах та з постійним ризиком для життя в зоні активних бойових дій.
