Сьогодні наша держава схиляє голови перед мільйонами людей, чиї життя забрала війна.
Цього дня у 1941 році на українську землю прийшло горе, яке назавжди залишилося в пам’яті нашого народу. Друга світова війна стала для України національною трагедією: за оцінками істориків, прямі людські втрати становлять 8-10 мільйонів осіб, а загальні демографічні – понад 13 мільйонів. Зруйновані міста й села, спалені домівки, розстріляне мирне населення, обірвані долі цілих поколінь.
Україна пережила злочини двох тоталітарних режимів: і нацистського, і комуністичного. Українці, позбавлені власної держави, змушені були воювати й гинути за чужі імперські інтереси. Сьогодні ми згадуємо кожного з них.
Ця пам’ять має для нас особливу гостроту, адже на нашій землі знову точиться війна, розв’язана росією. Знову наші Захисники і Захисниці боронять кордони, свободу й право українців жити у власній державі. Знову ми платимо найвищу ціну за мир.
Ми пам’ятаємо. І саме пам’ять навчає нас усвідомлювати справжню ціну свободи та безпеки.
Вічна шана всім, хто загинув, був закатований, депортований чи втратив найдорожче. Світла й вічна пам’ять.
