15 березня було ухвалено Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 7160, яким пропонується дещо звузити гарантовані права працівників під час воєнного стану. Законопроєкт сьогодні прийнято в цілому.
Давайте з’ясуємо, що передбачають положення законопроєкту № 7160.
Зміни стосуватимуться усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, які мають трудові відносини, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Проте не згадано працівників, які працюють на ФОП, що позбавляє їх можливості скористатися особливими умовами праці під час воєнного стану.
Зміни діятимуть під час воєнного стану.
Указом Президента “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14.03.2022 р. № 133/2022 строк дії воєнного стану продовжено з 26 березня на 30 діб, тобто до 25 квітня 2022 р.
Тобто обов’язковість укладення письмових трудових договорів, перелік яких визначено ст. 24 КЗпП, на час воєнного стану скасовано. Наприклад, контракт з керівниками підприємств, держслужбовцями, керівниками освітніх закладів, іноземцями тощо письмово може не укладатись. У такому випадку працівник та роботодавець керуються загальними нормами КЗпП та цього законопроєкту.
Але не забуваємо про строк випробування, який становить не більше 3 місяців, про що вказуємо в наказі про прийняття працівника на посаду.
Це забезпечить оперативне залучення нових працівників на місця тих, хто фактично відсутній унаслідок евакуації в іншу місцевість, перебування у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома. Проте, на думку автора, на посади, працівники яких перебувають у відпустці або відсутні через простій, не можуть брати нових працівників. Також слід визначити строк та процедуру встановлення роботодавцем відсутності працівника та необхідність встановити з ним зв’язок для з’ясування поважних причин відсутності.
Роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу без його згоди за таких умов:
Працівник має право звільнитись за власним бажанням «за один день», не чекаючи двох тижнів.
І раніше у працівника була така можливість швидкого звільнення за наявності поважних причин, визначених ст. 38 КЗпП, зокрема з інших поважних причин.
Законопроєктом додано, по суті, ще одну поважну причину — ведення бойових дій у районі, де розташоване підприємство, та загроза для життя і здоров’я працівника.
Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Але, на думку автора, ця процедура є складною, оскільки ліквідація підприємства можлива за рішенням засновників, яких може не бути в Україні, або вони можуть бути загиблими, або за рішенням суду, що, як відомо, довга процедура.
Винятком є перебування працівника у відпустці у зв’язку вагітністю та пологами та відпустці для догляду за дитиною.
Тобто на період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП не застосовуються. Хоча таку позицію вже неодноразово висловлював Верховний Суд.
Такі зміни можуть відбуватись без попереднього попередження за два місяці.
Виняток становлять вагітні жінки й жінки, які вигодовують дитину віком до одного року.
Проте незрозуміло, як відбуватиметься ця процедура і хто контролюватиме «недобросовісних роботодавців», які таким чином позбудуться «непотрібних працівників».
Ця норма дасть зелене світло всім роботодавцям не виплачувати працівникам заробітну плату. Тому, на думку автора, згадана норма потребує доопрацювання, як і весь законопроєкт.
Зменшено строк щорічних відпусток для тих, хто мав більшу кількість днів відпустки. Тривалість щорічної основної відпустки становить для всіх 24 календарних дні.
Маю надію, що роботодавці не використовуватимуть цей Закон для позбавлення від “непотрібних працівників”.
Слава Україні!
Джерело: https://profpressa.com/authors/11/
* надсилаємо тільки корисну інформацію / * ваші данні не потраплять до третіх лиць