Статтею 9 Закону України «Про відпустки» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час, коли:
1) працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада);
2) такому працівнику не виплачувалася заробітна плата в зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій статтями 25, 26 Закону України «Про відпустки».
Тривалість відпусток без збереження заробітної плати, які надаються за згодою сторін, відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки», обмежена 15 календарними днями на рік.
Разом із тим, особливості трудових відносин у період воєнного стану, не передбачені іншими актами трудового законодавства, визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Зокрема, статтею 12 цього Закону передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону про відпустки.
Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати, яка надається впродовж дії воєнного стану, надається відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» і включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.
* надсилаємо тільки корисну інформацію / * ваші данні не потраплять до третіх лиць
