Набрав чинності Закон від 18.07.2022 р. №2421-IX, що запроваджує особливу форму трудового договору – з нефіксованим робочим часом.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці (передбачених Законом).
Роботодавець самостійно визначатиме необхідність залучення працівника до роботи, обсяг роботи та тривалість робочого часу.
У договорі має міститися інформація про:
Кількість укладених трудових договорів з нефіксованим робочим часом не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів. Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
Працівник зможе відмовитися від виконання роботи у таких випадках:
Відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години, визначені договором, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.
Типову форму трудового договору з нефіксованим робочим часом затвердить Мінекономіки.
* надсилаємо тільки корисну інформацію / * ваші данні не потраплять до третіх лиць