Що варто пам’ятати про трудові права людей з інвалідністю

Відповідно до даних Державної служби статистики Україні зареєстровано майже 3 млн осіб з інвалідністю. На жаль, ця цифра постійно зростає, а люди з інвалідністю стикаються порушеннях своїх прав на робочому місці все частіше.

1. Прийняття на роботу осіб з інвалідністю

Для пошуку підходящої роботи особи з інвалідністю можуть звертатися безпосередньо до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. На етапі працевлаштування особи з інвалідністю мають наступні права та гарантії:

– Право на підбір робочого місця переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ст. 18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», далі – Закон 875-XII);

– Право на працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. У даному випадку особа з інвалідністю може звернутися до Державної служби зайнятості для пошуку підходящої роботи;

– Для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизита для одиноких матерів, які дитину з інвалідністю випробування не встановлюється при прийнятті на роботу (стаття 26 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП) .

– Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна ( ст.18-1Закону 875-XII);

– У випадку відмови у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціальністю особі з інвалідністю, направленій за розподілом після закінчення навчального закладу, або при недодержанні інших умов трудового договору і законодавства про працю має бути відшкодовано витрати на її проїзд до місця роботи і назад до місця, де вона проживає, а також витрати на проїзд супровідника, якщо він є необхідним. (ст.24 Закону875-XII);

– Встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця для підприємств, установ, організацій.

Варто зауважити, що виконанням нормативу робочих місць вважається:

працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Також у рахунок нормативу можна зарахувати основних працівників з інвалідністю, які досягли пенсійного віку (лист Фонду інвалідів від 08.08.2007 р. № 1/8-81);

забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об’єднань з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Крім того, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця (ст. 18 Закону 875-XII).

Звертаємо Вашу увагу, щогрубим порушенням законодавства є відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається.

Винятком слугує, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров’я особи з інвалідністю перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю (ст.17 Закону875-XII).

Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється!

2. Права та гарантії осіб з інвалідністю на роботі.

Трудовим законодавством України передбачається надання наступних прав та гарантії осіб з інвалідністю:

– До роботи у нічний час та надурочних робіт осіб з інвалідністю можна залучити лише за її згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст.ст. 55, 63 КЗпП).

Жінки, які мають дитину з інвалідністю, можуть залучатись до надурочних робіт та направлятись у відрядженнялише за їх згодою. (ст.ст. 63, 177 КЗпП);

– На проханняособи з інвалідністю або жінки, яка має дитину з інвалідністю, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 КЗпП). Крім того, для осіб з інвалідністю повинні бути створені пільгові умови праці. (ст. 172 КЗпП).

Для жінок, які мають дитину з інвалідністю може встановлюватися скорочена тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП).

– Також, у випадках, передбачених законодавством на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій. (ст. 172 КЗпП)

– За особами з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію,у тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програмою реабілітації,якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого програмою.

У таких випадках відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій здійснюється підприємством, установою та організацією чи фізичною особою, яка використовує найману працю, під час роботи в яких настала інвалідність (ст. 25 Закону 875-XII).