Права працівника, який виїхав з місця постійного перебування в межах України або за кордон внаслідок масштабної військової агресії РФ проти України

Указом Президента України від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан.

На сьогодні невідома кількість українців, які покинули або залишили місце постійного проживання у результаті масштабного наступу РФ на Україну, розпочатого 24 лютого 2022 року.

Близько мільйону українців покинули країну і виїхали за межі України.

Багато з людей, які були змушені шукати притулок для себе та своїх дітей в іншій місцевості України або закордоном мають трудові відносини.

Проте, можливості повідомити про факт переїзду або виїзду з України внаслідок воєнних дій, у працівників відсутній.

У такому випадку, якщо роботодавець не може зв’язатися з працівником, який відсутній на робочому місці, не вийшов на зв’язок або з інших причин, то роботодавцю необхідно табелювати його відсутність кодом «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин»).

Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, можна скорегувати табель кодом «І» («інші причини неявки»).

У випадку, якщо працівник, повідомив роботодавця, що перебуває в іншій місцевості в межах України та оформлює документів на отримання статусу ВПО, то після отримання заяви про припинення трудових відносин, роботодавцю необхідно видати відповідний наказ щодо зазначеного працівника.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі – Закон України про ВПО) внутрішньо переміщеною особою (далі – ВПО) є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України про ВПО, внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 Закону України про ВПО, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи. За умови, якщо працівник, повідомив роботодавця, що перебуває за кордоном і оформлює в країні перебування документи для отримання статусу біженця, то після отримання заяви про припинення трудових відносин, роботодавцю необхідно видати відповідний наказ щодо зазначеного працівника.

Департамент правового захисту апарату ФПУ