12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України від 12.05.2022 р. № 2253-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників”, який набрав чинності з 27.05.2022 року.
Зазначеним Законом внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Кодексу законів про працю України, Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог в Україні», «Про зайнятість населення», «Про рекламу» щодо посилення захисту прав працівників, які спрямовані на посилення захисту прав працівників.
Так, у сфері колективно-договірного регулювання передбачається можливість укладення колективного договору фізичною особою, яка використовує найману працю; обов’язок роботодавця ознайомлювати працівників з текстом колективного договору, змінами і доповненнями до нього, безперешкодний доступ до тексту договору, можливість його копіювати та інформувати про її укладення і внесені зміни безпосередньо заінтересованих у цьому суб’єктів; поширення дії галузевої угоди на усіх роботодавців відповідної галузі; строк дії умов колдоговору не менше одного року в разі реорганізації, зміни власника юридичної особи, відокремленого структурного підрозділу юридичної особи.
Винні у ненаданні працівнику інформації про деталі колективного договору чи нові поправки, караються штрафом і несуть дисциплінарну відповідальність.
У сфері трудових правовідносин забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з підстав, не передбачених законом. Також, визначено, що не вважається дискримінацією у сфері праці: встановлені КЗпП та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб. Врегульовано окремі питання щодо недопущення дискримінації в оголошеннях з працевлаштування;
Забороняється в рекламі про вакансії висувати вимоги за ознаками раси, кольору шкіри, віку, статі, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сексуальної орієнтації, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших громадських об’єднаннях, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.
У разі порушення вимог цієї статті рекламодавець сплачує до державного бюджету штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент вчинення порушення. Штраф, накладення, якого передбачено цією статтею, є фінансовою санкцією і не належить до адміністративно-господарських санкцій.
Особам, які зазнали дискримінації, надано право звернутись до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Також, щодо масових звільнень, Закон встановлює зобов’язання для роботодавців надавати повідомлення щодо запланованого масового звільнення профспілковому представнику; посилює відповідальність за порушення порядку повідомлення роботодавцем профспілок про масове звільнення.
Водночас, Закон уточнює ознаку масового вивільнення працівників (за чисельністю) з ініціативи роботодавця протягом одного місяця, а саме:
Роботодавець повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до можливих звільнень, провести консультації з цього питання з представниками профспілкових організацій.
За оцінками експертів у профспілковому середовищі, Закон спрямований на посилення захисту працівників у сфері трудових відносин.
* надсилаємо тільки корисну інформацію / * ваші данні не потраплять до третіх лиць
