Відповідно до частини першої статті 34 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП), простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Згідно зі частиною першою статті 113 КЗпП, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Зауважуємо, що відповідно до частини четвертої статті 113 КЗпП, час простою з вини працівника не оплачується.
Отже, працівник під час простою залишається у трудових відносинах, роботодавець зобов’язаний нараховувати такому працівникові заробітну плату у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, проводити з неї всі необхідні відрахування до бюджету і страхових фондів, а також утримувати членські профспілкові внески та перераховувати їх на рахунок профспілки.
Роботодавець не має права відмовитись утримувати або затримувати перерахування цих коштів, оскільки в нього відсутні для цього правові підстави.
У відповідності до частини 3 статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно та безоплатно утримує із зарплати й перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору або окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування цих коштів.
Волевиявлення працівника викладено у заяві про відрахування членських профспілкових внесків.
Департамент правового захисту апарату ФПУ
* надсилаємо тільки корисну інформацію / * ваші данні не потраплять до третіх лиць
