Під час воєнного стану законодавством передбачена можливість встановлення для громадян трудової повинності.
Трудова повинність під час воєнного стану не є примусовою працею як в розумінні міжнародних правових актів, так і згідно із законодавством України. Так, відповідно до положень Конвенції про примусову чи обов’язкову працю № 29 Міжнародної організації праці (МОП), термін «примусова» чи «обов’язкова праця» в розумінні цієї Конвенції не включає в себе:
Відповідно до статті 43 Конституції України, не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Якими документами регулюється трудова повинність
Питання встановлення трудової повинності регулюється:
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 8 Закону № 389, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України.
Визначення термінів «суспільно-корисні роботи» і «трудова повинність»
У пункті 3 Порядку № 753 надано визначення термінів «суспільно-корисні роботи» і «трудова повинність» .
Суспільно корисні роботи – види тимчасової трудової діяльності працездатних осіб в умовах воєнного стану, які провадяться для виконання робіт, що мають оборонний характер, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення, а також не можуть бути пов’язані з підприємництвом або іншою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, та до яких належать роботи і послуги, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.
Трудова повинність – короткостроковий трудовий обов’язок у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, що не потребує обов’язкової згоди особи, стосовно якої запроваджується такий трудовий обов’язок.
Залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт
Пунктом 2 частини першої статті 8 Закону № 389, пунктом 1 Порядку № 753 передбачається залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, що виконуються під час запровадження трудової повинності.
Таким чином, для працівників, що залучаються до суспільно-корисних робіт запроваджується трудова повинність.
Рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт приймається військовим командуванням разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням місцевих держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п. 4 Порядку № 753).
Рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт доводиться до відома населення через засоби масової інформації. У рішенні зазначаються:
Відповідно до пункту 5 Порядку № 753, до суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи, у тому числі особи, що не підлягають призову на військову службу, які за віком і станом здоров’я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану (крім працездатних осіб, що залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і заброньовані за підприємствами у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також осіб, залучених до здійснення заходів національного спротиву), а саме:
З кожною із зазначених осіб укладається строковий трудовий договір.
Кого забороняється залучати до суспільно корисних робіт
Забороняється залучати до суспільно корисних робіт малолітніх дітей та дітей віком від чотирнадцяти до п’ятнадцяти років, жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також вагітних жінок у разі, коли виконання таких робіт може негативно вплинути на стан їх здоров’я. (п. 6 Порядку № 753).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 753, виконання суспільно корисних робіт на радіаційно або хімічно забруднених територіях, у районах виникнення небезпечних і особливо небезпечних інфекційних хвороб, місцях розташування вибухонебезпечних предметів допускається виключно за письмовою згодою особи, яка виявила бажання бути залученою до їх виконання, з дотриманням вимог законодавства про охорону праці.
Рішення про запровадження суспільно корисних робіт у районах воєнних (бойових) дій приймаються з урахуванням частини третьої статті 9 Закону № 389.
Забороняється виконання суспільно корисних робіт на необоронюваній місцевості.
Не можна звільнитися за власним бажанням під час виконання суспільно корисних робіт
Таким чином, у разі залучення працівника до виконання суспільно корисних робіт він (вона) не можуть звільнитися за власним бажанням, оскільки трудова повинність не потребує обов’язкової згоди особи на виконання такого трудового обов’язку у період воєнного стану. Винятком є настання, до закінчення строкового трудового договору, обставин, зазначених у пункті 9 Порядку № 753, що передбачає надання обов’язкової письмової згоди на продовження роботи.
* надсилаємо тільки корисну інформацію / * ваші данні не потраплять до третіх лиць