Випробування при прийнятті на роботу

Поняття випробування міститься в ст. 26 Кодексу законів про працю України. Воно встановлюється при укладенні трудового договору з метою перевірити відповідність працівника займаній посаді (роботі). Прийняття з випробуванням погоджується між працівником і роботодавцем. Про роботу з випробуванням зазначається в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Тому встановлення роботодавцем випробування в односторонньому порядку не дозволяється, і за таких обставин ця умова трудового договору не матиме юридичної сили.

Законодавством встановлюється, що у період випробування на працівника поширюються всі вимоги і гарантії законодавства про працю, у тому числі й щодо оплати праці. Тобто встановлення під час прийняття на роботу випробування для перевірки відповідності працівника роботі НЕ дає роботодавцям підстави утримувати працівника безоплатно!

За загальним правилом, ті умови, які погіршують становище працівника в порівнянні з умовами трудового законодавства, є недійсними (ст. 9 КЗпП). Це стосується і випробування, яке не може перевищувати 1 місяця для робітників і 3 місяців (в окремих випадках, за згоди профспілки – 6 місяців) для решти працівників.  Протягом цього часу на працівника також поширюється все законодавство про працю (ч. 2 ст. 26 і ст. 27 КЗпП). Тому умови, що під час випробування обмежують права працівника, є недійсними.

Важливо! Конкретного визначення поняття «робітник» у законодавстві не існує. Дефініція міститься у Постанові КМУ від 20 січня 1998 р. N 65 про освітньо-кваліфікаційні рівні  (ступеневу освіту) і передбачає, що це  освітньо-кваліфікаційний рівень  робітника,  який  на  основі  повної або базової загальної середньої  освіти  здобув  спеціальні  уміння   та   знання,   має відповідний  досвід  їх  застосування  для  вирішення  професійних завдань у певній галузі народного господарства.

Розмір заробітної плати особи під час випробування встановлююється пропорційно відпрацьованому часу, виходячи зі стандартних окладів працівників цього підприємства, установи чи організації. Крім того, заробітна плата працівника під час випробувального строку за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчою за розмір мінімальної заробітної плати.

Зверніть увагу! Умова про випробування має бути внесена в письмово оформлений трудовий договір і повторена у наказі про прийняття на роботу!

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу для:

• осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
• осіб, обраних на посаду;
• переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітних жінок;
• одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
• осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
• осіб на тимчасові та сезонні роботи;
• внутрішньо переміщених осіб.
• при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також при прийнятті на роботу в іншу місцевість

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що пройшов випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Можливим також є звільнення протягом строку випробування із попередженням за три дні до цього, але лише у разі встановлення невідповідності працівника займаній посаді, що може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.