Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Прийняття на роботу на підприємство, в установу або організацію здійснюється шляхом укладання трудового договору безпосередньо між власником або уповноваженим ним органом і особою, яка влаштовується на роботу.
За загальним правилом, трудовий договір має бути безстроковим, тобто укладатися на невизначений строк.
Строковий трудовий договір не надає гарантій стабільної зайнятості, як безстроковий договір. Він укладається на визначений строк, як виняток тільки тоді, коли з урахуванням характеру чи умов виконання наступної роботи або інтересів працівника трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк та у випадках, передбачених законодавчими актами.
Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством.
* надсилаємо тільки корисну інформацію / * ваші данні не потраплять до третіх лиць
