На «гарячу профспілкову лінію» звернулися з питанням яким є мінімальний та максимальний розмір вихідної допомоги при звільненні.

Вихідна допомога — це грошова виплата працівнику, який звільняється з роботи не з власної ініціативи, що виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами трудового договору.

Основною метою при виплаті вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Вихідна допомога не є заробітною платою, оскільки її розмір не пов’язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.

Розмір вихідної залежить від обставин, за якими припиняється трудовий договір, та розміру середнього заробітку працівника або його конкретний заробіток у двотижневий період перед звільненням.

Підстави та розмір виплати вихідної допомоги визначені у статті 44 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідна допомога у розмірі

– не менше одного середньомісячного заробітку виплачується у таких випадках:

— відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (КЗпП України);

— зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України);

— виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 2 статті 40 КЗпП України);

— поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (пункт 6 статті 40 КЗпП України);

– двох мінімальних заробітних плат виплачується:

— у разі призову або вступу працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до статті 119 КЗпП України (пункт 3 статті 36 КЗпП України);

– передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку:

— внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39 КЗпП України);

– не менше шестимісячного середнього заробітку:

— у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).

 Обчислення розміру вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Стосовно розміру вихідної допомоги, передбаченого колективним договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Звертаю увагу, що розмір вихідної допомоги, передбачений  колективним договором може бути більшим, ніж встановлено у ст. 44 КЗпП України, але не може бути меншим тримісячного середнього заробітку.

(За використанням матеріалів з https://profpressa.com/news/iak-viplachuietsia-vikhidna-dopomoga).

                                                            Оксана Зайцева

                                                            Департамент правового захисту                                                             апарату ФПУ

На «гарячу профспілкову лінію» звернулися з питанням чи виникають обмеження в розуміння законодавства про запобігання корупції при сумісництві роботи голови первинної профспілкової організації комунального підприємства, створеного одним органом місцевого самоврядування (місцевою радою) з роботою директора комунального підприємства, створеного іншим органом місцевого самоврядування (місцевою радою).

Звертаємо Вашу увагу, що заявник зазначає, що працює на посаді директора комунального підприємства одного органу місцевого самоврядування, проте не зазначає до якої сфери діяльності зазначене підприємство належить, а це є важливою інформацією при застосуванні норм Закону України «Про запобігання корупції». Більш того заявник не зазначає на яких умовах був обраний і працює як голова первинної профспілкової організації, тобто на громадських засадах або за трудовим договором, тому надаємо наступну інформацію.

За загальним правилом, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ст. 81 ЦК України).

При вирішенні питання належності осіб до посадових осіб юридичних осіб публічного права (відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону) першочергово виникає питання розмежування статусу юридичних осіб публічного та приватного права (якщо статут, інший правовстановлюючий документ юридичної особи не містить чіткого визначення такого статусу).

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ст. 81 ЦК України).

Держава, територіальні громади можуть створювати юридичні особи як публічного, так і приватного права (ст. ст. 167, 169 ЦК України).

З урахуванням положень ЦК України, ГК України, інших законів України можна сформулювати найбільш суттєві ознаки юридичної особи публічного права:

1) створення на підставі:

-розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування самоврядування (абз. 3 ч. 2 ст. 81 ЦК України);

-у випадках, встановлених законом, – установчого документа (абз. 2 ч. 3 ст. 81 ЦК України);

2) визначення правового статусу ЦК України або окремим законом України (наприклад, розділ ІІ Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 10-11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» тощо);

3) метою та основним видом діяльності юридичної особи є реалізація публічних функцій держави чи територіальної громади, які покладені на них Конституцією та законом України (наприклад ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 17 Закону України «Про вищу освіту» тощо);

4) допоміжний характер підприємницької діяльності до її основної діяльності.

Юридичній особі публічного права не обов’язково мають бути притаманні усі зазначені ознаки.

Так, для з’ясування питання, чи належить та або інша юридична особа (об’єднання юридичних осіб) до юридичних осіб публічного чи приватного права, необхідно аналізувати всю сукупність нормативно-правових актів та правовстановлюючих документів, які визначають правовий статус безпосередньо цієї юридичної особи (об’єднання).

Під посадовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед комунальних та державних установ і підприємств, слід розуміти осіб, які мають повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

У разі визначення посадових осіб на державних підприємствах слід брати до уваги положення ч. 3 ст. 65 ГК України. Так, посадовими особами підприємства є керівник, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємств.

Визначальним при цьому є обсяг повноважень відповідного працівника. Наприклад, виконавчі директори, директори з окремих питань, директори департаментів, начальники відділів, служб, центрів, бюро, груп тощо та заступники керівників структурних підрозділів (у тому числі відокремлених, а також підрозділів у структурі таких відокремлених підрозділів) цих юридичних осіб безумовно наділені адміністративно-господарськими чи організаційно-розпорядчими функціями.

При визначенні того, чи є працівник юридичної особи публічного права посадовою особою, враховується обсяг та характер здійснюваних ним функцій. Тому навіть у разі невизначення працівника посадовою особою у статутних чи інших внутрішніх документах підприємства він може бути посадовою особою і бути суб’єктом декларування в розумінні Закону (з огляду на здійснювані ним адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції).

Так, адміністративно-господарські функції (обов’язки) – це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) – це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Правом розпоряджатись комунальною власністю від імені громади володіє місцева рада. Відповідно до статті 78 Господарського кодексу України орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про створення комунального підприємства.

Призначення на посаду керівника комунального підприємства (далі – Керівник) здійснюється шляхом укладання з ним контракту.

Голова територіальної громади призначає та звільняє Керівника, визначає строк дії контракту та умови оплати праці згідно з чинним законодавством.

Оформлення документів щодо призначення або звільнення Керівника, укладання, переукладання контракту, продовження строку його дії здійснюється виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад.

Усі документи, пов’язані із призначенням та звільненням Керівника обліковуються, зберігаються та ведуться у відділі персоналу міської ради відповідно до вимог чинного законодавства.

Штатний розпис, структуру та розмір посадового окладу працівників комунальних підприємств визначає переважно керівник.

До призначення на посаду Керівника особа зобов’язана подати в установленому Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року  № 1700-VII (надалі- Закону про запобігання корупції) порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік (крім посадових осіб закладів, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, культури, мистецтв, фізичної культури та спорту) та щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію, за минулий рік за формою, що визначена Національним агентством.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону про місцеве самоврядування, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Отже, оскільки працівник працює на посаді керівника (директора) комунального підприємства,  має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету, тобто відповідно є посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні статті 2 Закону про місцеве самоврядування, то на такого працівника можуть  розповсюджуються певні обмеження відповідно до Закону про запобігання корупції.

Закон про запобігання корупції передбачає наступні обмеження на осіб, на яких поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та щодо запобігання корупції:

– ст. 22 – обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища;

– ст. 23 – обмеження щодо одержання подарунків;

– ст. 24 – запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними;

– ст. 25 – обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;

– ст. 26 – обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування;

– ст. 27 – обмеження спільної роботи близьких осіб;

– ст. 28 – вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;

– ст. 35¹ – особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

– ст. 36 – вимоги щодо запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав.

У ст.25 Закону про запобігання корупції визначені всі обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Так, у п.1 ч.1 ст.25 Закону про запобігання корупції визначено, що забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Щодо виконання обов’язків голови первинної профспілкової організації (надалі –ППО).

Діяльність ППО врегульовується Статутом (положенням).

Статутом (положенням) передбачено, що голова ППО є виборною посадою. Виконання своїх обов’язків голова ППО може здійснювати як на громадських засадах, тобто безоплатно, так і працювати за трудовим договором та отримувати оплату за своєю посадою, тобто це є оплачувана робота.

Таким чином, в залежності від того на яких засадах здійснює виконання своїх обов’язків голова ППО комунального підприємства, створеного місцевою радою, тобто безоплатно або на оплачуваній основі, можуть виникнути певні обмеження, передбаченні ст.25 Закону України про запобігання корупції, адже п.1 ч.1 ст.25 зазначеного Закону передбачає заборону займатися іншою оплачуваною діяльністю.

Звертаємо увагу, що за більш детальними роз’яснення можна звернутися за телефоном контакт-центру Національного агентства з питань запобігання корупції +38 (044) 200 06 94.

(За використанням матеріалів https://novoguyvynske-miskrada.gov.ua/news/1630934627/)

Зайцева Оксана

Департамент правового захисту апарату ФПУ

З 1 квітня 2024 року буде проведено автоматичний перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам, пенсію яким призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 (далі – Закон №1058).

Такий перерахунок провадиться без звернення пенсіонера, якщо після призначення чи попереднього перерахунку пенсії він продовжував працювати і станом на 1 березня ц.р. набув не менше 24 місяців страхового стажу.

Особливістю зазначеного перерахунку є те, що органами Пенсійного фонду України його буде проведено з невеликою відстрочкою у часі, коли роботодавцями буде здано звітність із сплати ЄСВ за І квартал 2024 р., тобто після 10 травня. Підвищений розмір пенсії зазвичай виплачується у червні місяці, із здійсненням доплати до отриманої пенсії з квітня місяця.

Розмір підвищення пенсії індивідуальний у кожному випадку, оскільки залежить виключно від даних кожного пенсіонера.

При проведенні такого перерахунку пенсії, як правило, використовується середня заробітна плата пенсіонера, яка склалася на момент призначення пенсії. Якщо ж після призначення пенсії заробіток пенсіонера істотно збільшується, що сприяє збільшенню індивідуального показника середньої заробітної плати, то при перерахунку пенсії з 1 квітня враховується як збільшена тривалість страхового стажу, так і підвищена середня заробітна плата (із застосуванням  показника середньої заробітної плати, який використовувався при призначенні пенсії).

Автоматичний перерахунок пенсії провадиться також пенсіонерам, які після призначення (попереднього перерахунку) пропрацювала менше ніж 24 місяців, але після призначення (попереднього перерахунку) пенсії станом на 01 березня минуло два роки.

Щодо працюючих пенсіонерів, право на перерахунок у зв’язку із набуттям 24 місяців страхового стажу у яких настає раніше, або пізніше терміну проведення автоматичного перерахунку пенсій, то вони можуть самостійно звернутися за його проведенням  у обраний для них спосіб (безпосередньо до органів Пенсійного фонду чи за допомогою електронних сервісів) після того як набудуть на нього право.

При цьому, все більше працюючих пенсіонерів використовують переваги автоматичного перерахунку пенсії. Якщо працюючий пенсіонер не звернувся особисто за таким перерахунком, коли набув необхідні 24 місяці страхового стажу, то з 1 квітня органи Пенсійного фонду проведуть такий перерахунок автоматично, що відбуватиметься і у наступних періодах, поки пенсіонер продовжуватиме працювати.

Також з 1 квітня ц.р. у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати проведено перерахунок пенсій непрацюючим пенсіонерам, які досягли 65 років, та мають страховий стаж 35 років – чоловіки, 30 років – жінки. Відповідно до статті 28 Закону №1058  мінімальний розмір пенсії таких осіб не може бути меншим 40% від мінімальної зарплати.

Оскільки розмір мінімальної зарплати з 1 квітня 2024 р.  збільшився до 8000 грн, тому з квітня пенсія зазначеної категорії пенсіонерів не може бути меншою 3200 грн.

   Підвищуються з 1 квітня ц.р. і страхові виплати та щомісячна грошова компенсація за надання соціальних послуг потерпілим на виробництві та від професійного захворювання, розміри яких обчислюються виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Зросли також розміри щомісячної грошової виплати деяким категоріям громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, встановленої Законом України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян» від 27.07.2022  №2454, зокрема, особам, які брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України та яким, починаючи з 2014 року, присвоєно звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка», нагородженим орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів, орденом «За мужність» трьох ступенів, орденом княгині Ольги трьох ступенів, а також членам сім’ї загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на яких поширюється дія зазначеного Закону.

Управління соціального страхування

і пенсійного забезпечення апарату ФПУ

ШІ також назвав розмір мінімалки, який він вважає більш “адекватним”.

З 1 квітня в Україні зросла мінімальна зарплата разом із низкою інших соцвиплат. Її розмір зріс на 900 грн — з 7100 до 8000 гривень. Наскільки комфортною є ця сума для життя в Україні — ми вирішили запитати у штучного інтелекту. Для цього попросили одне й теж у трьох мовних моделей — популярного СhatGPT, а також Gemini та Сlaude.

Щоб було з чим порівнювати — зібрали середньостатистичну інформацію про основні витрати українців та “згодували” ці дані нейромережам. Це оренда житла, комуналка, їжа, транспорт, мобільний зв’язок та Інтернет, а також деякі мінімальні витрати на лікування та розваги. Роз’яснення про ці цифри ви можете прочитати знизу, а ми перейдемо до того, що думають “штучні мізки” про мінімалку. Як “висловився” СhatGPT, для виживання тут потрібен творчий підхід і залізний оптимізм.

ЖИТЛО (Gemini)

Забудьте про затишні “однушки”. Ваша нова оселя – це орендована “кімната з видом на сусідів” за 2500-3000 грн. Або ж якщо ви екстремал і вас не лякає чиєсь хропіння на сусідньому ліжку, то краще брати і ліжко місце, вартість якого в Україні починається від 1500 грн.

КОМУНАЛКА ТА ІНТЕРНЕТ (ChatGPT-4)

Економлячи на опаленні, з носінням додаткового светра вдома та використанням інтернету в громадських місцях ви не просто заощаджуєте кошти, а й стаєте частиною “зеленої” революції та місцевої спільноти.

ЇЖА (Claude)

Не хвилюйся, ти можеш пережити на самій гречці та буряках, заощаджуючи таким чином на харчуванні. Просто уявляй, що ти учасник експерименту з виживання в умовах бідності. Виходом стануть магазини з акційними товарами, ретельний підбір продуктів за ціною/калорійністю, відмова від ресторанів та фастфуду. Можливо, навіть городик на підвіконні?

Транспорт і розваги (ChatGPT-4)

Беремо велосипед або переходимо на піші екскурсії. Не тільки заощадите, а й отримаєте безкоштовну фізичну активність. Розваги? Час згадати дитинство і переконатися, що найкращі розваги — це ті, що не коштують нічого. Парки, музеї з безкоштовним входом і вуличні фестивалі стануть вашими найкращими друзями.

Також штучний інтелект додав, якою на його “думку”, мала би бути мінімалка в Україні. ChatGPT і Gemini вважають, що це 15 тисяч грн. Така сума нібито може закрити базові потреби, ще й на чорний день щось лишиться.

“Якщо чесно, то мінімальна зарплата в Україні має становити не менше 20000 гривень на місяць, щоб забезпечити гідний рівень життя,” — своєю чергою написав Claude. Цифри, які ми вказали для штучного Інтелекту:

• Середня вартість оренди 1-кімнатної квартири на місяць: 6800 грн (Держстат)
• Кімнати — 2500-3500 грн, а ліжкомісця — від 1500 грн (дані сайтів оренди)
• Витрати на їжу — в середньому 42% (дослідження Picodi)
• Витрати на комуналку 13-14% доходу (Держстат)
• Транспортні витрати 500-1000 грн, якщо враховувати лише громадський транспорт в режимі “дім-робота”
• Розваги — опціонально. Скромно можна віднести до розваг похід у кіно за 200 грн, якщо без попкорну.
• Також попросили врахувати можливі витрати на легкі захворювання.

Джерело: https://news.telegraf.com.ua/ukr/dengi/2024-04-01/5843765-yak-vizhiti-na-novu-minimalnu-zarplatu-v-ukraini-shtuchniy-intelekt-dav-ironichnu-vidpovid

На лист СПО об’єднань профспілок із профспілковими зауваженнями до проєкту Закону України про звернення (реєстр. № 11082 від 13.03.2024) надійшла відповідь від Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Голова зазначеного Комітету А.Задорожний повідомив, що лист Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, в якому  наголошено, що законопроєкт «Про звернення», поданий Кабінетом Міністрів України,потребує суттєвого доопрацювання.

Профспілки вважають, що цим документом поряд з удосконаленням законодавства про звернення та приведення законодавчих актів України у відповідність до Закону України «Про адміністративну процедуру» суттєво змінюється регулювання питання практичної реалізації конституційного права громадян на звернення.

«Так, порівняно з чинним Законом України «Про звернення громадян», що втрачає чинність з прийняттям цього проекту:

– звужується коло суб’єктів розгляду звернень;

– обмежується перелік видів звернень. У проекті виключені такі форми звернення, як «заява» та «скарга» (частково), оскільки, порядок їх розгляду врегульовує Закон «Про адміністративну процедуру».

Однак, вказаний закон регулює лише відносини фізичних та юридичних осіб з органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та іншими суб’єктами, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації. Тобто ним не регулюється процедура розгляду «скарг» і «заяв», пов’язаних з діями (бездіяльністю), рішеннями, прийнятими об’єднаннями громадян, медіа, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, якщо вони не здійснюють функції публічної адміністрації. Ця сфера взаємодії фізичних та юридичних осіб залишилася поза регулюванням як проекту закону «Про звернення», так і Закону «Про адміністративну процедуру»;

– обмежується перелік відносин, щодо яких можуть подаватись звернення. Зокрема виключається можливість звернення щодо «висловлення думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства»;

– необґрунтовано збільшуються строки розгляду звернень, що є затягуванням процесу розгляду звернень. Також виникає питання про застосування передбаченого проектом порядку та термінів розгляду звернень, які направлятимуться до органів державної влади та інших суб’єктів розгляду, зокрема профспілками або профспілковими організаціями у зв’язку з реалізацією ними повноважень, передбачених Законом «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо проблем, які вимагають термінового втручання та вирішення. Наприклад, як свідчить практика, ряд важливих звернень доводиться направляти неодноразово щодо тих же проблем, зокрема, через формальні відповіді, які не містять вирішення питання. А відповідно до підпункту 3) частини 1 статті 10 проекту повторне звернення вже не підлягатиме розгляду. Взагалі у проекті зроблено акцент на сам факт відповіді, а не на її суть;

– звужуються права суб’єктів звернення і зменшуються обов’язки суб’єктів розгляду звернень;

– погіршується порядок розгляду звернень та прийому громадян;

– відповідальність суб’єкта розгляду за порушення законодавства про звернення лише декларується. При цьому виключаються норми щодо відшкодування збитків (як матеріальних, так і моральних) громадянину у зв’язку з порушенням вимог закону при розгляді його скарги.

Крім того, зі змісту положення п.4 Розділу V законопроєкту, згідно з яким передбачені Законом звернення подаються «засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у разі наявності технічних можливостей» незрозуміло, хто повинен мати вказані технічні можливості – суб’єкт звернення чи суб’єкт розгляду звернення, чи обидва суб’єкти одночасно, що створює правову невизначеність та містить загрозу обмеження конституційного права на звернення, передбаченого ст.40 Конституції України».

У листі голови Комітету ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин поінформовано, що лист СПО об’єднань профспілок розглянуто і доведено до відома народних депутатів України – членів Комітету, як суб’єктів права законодавчої ініціативи, для можливого врахування в законопроектній роботі.

Пресцентр ФПУ

Відбулась презентація “Кращі кейси програм ветеранської підтримки: Презентують провідні українські компанії” в рамках оголошеної ініціативи Федерація роботодавців України про старт онлайн платформи з обміну кращими практиками підтримки ветеранів на робочих місцях, які формують провідні національні компанії.

Сьогодні ветерани, це не просто більш старше шановане покоління, це вже майбутнє ринку праці. Для бізнесу працевлаштування ветеранів є не лише викликом, а й можливістю, адже після завершення війни не менше 10% кандидатів на працевлаштування становитимуть люди з бойовим досвідом. В умовах нестачі кадрів і демографічної кризи в Україні саме ветерани, з їхніми новими навичками, набутими на фронті, будуть гарною можливістю укомплектувати штат якісним персоналом і максимально розвинути бізнес після усіх обмежень військового часу. Покращення фізичної та цифрової доступності для ветеранів. Побудова локальної ветеранської спільноти (ветеран до ветерана і нічого для ветеранів без ветеранів). Welcome back and post military talk.

Про це і не тільки говорили cпікери під час заходу.

Олена Бондар, засновник та CEO Wellbeing Company (провайдер послуг організаційного добробуту для українських компаній), авторка корпоративних інструментів та методик для розвитку культури організаційного добробуту та Програм адаптацій Компаній до повернення ветеранів зазначила:

«Ринок праці змінився і продовжує змінюватися тут і зараз – кожної хвилини ветеранів стає все більше і тому ми маємо адаптуватися до найму нових співробітників. Зараз ветерани – це люди від 18 років – це наше майбутнє. Робота з ветеранами має бути включена на рівні системних комплексних дій – рідні та близькі, керівники та колеги ветеранів з підрозділів та самі ветеранів. Якщо ми хочемо бачити наші бізнеси у майбутньому, маємо адаптовуватися тут і зараз».

Група Метінвест з лютого 2014р., коли відбулась одночасна мобілізація, досі не може закрити дефіцитні спеціальності. Чим далі на схід, тим складніше закривати вакансії. Мобілізовано 20% облікової чисельності (9355), з яких можна сформувати три фронтових бригади. Є випадки і звільнення після демобілізації, приблизно 20%. Попри все, Метнівест обіймає лідируючу позицію у рейтингу приватних донорів, направлено 4 млрд.грн, кожний 10-й бронежилет – виробництва Метінвест.

Група Метінвест організовує додаткові медичні огляди для ветеранів при поверненні, психокорекцію, стабілізацію. Також розроблено тренінговий курс з підготовки керівників до повернення ветеранів (лідерство під час війни) та з підготовки колективів до взаємодії з ветеранами («Герої поруч»). При поверненні ветерана на роботу щоразу враховуються фактори посттравматичного досвіду, застосовуючи ощадливий режим, поступове занурення у спеціальність для такого працівника.

Як зазначив Олександр Куждін, менеджер проектів Департаменту організаційного менеджменту та управління винагородами ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ: «Підготовка компанії до повернення з фронту ветеранів має під собою дві основи. По-перше, моральну – адже це наші працівники, які не один рік працювали в компанії, а тепер боронять Україну, тож бізнес взагалі може сьогодні працювати лише завдяки їм. А по-друге – бізнесову, адже чим краще компанія підготується зараз, тим менше імовірність розділення трудового колективу, на тих, хто воював, і хто працював у тилу на потреби фронту, бо будь-яке розділення не сприяє командному результату. Взагалі завдання цієї підготовки полягає в тому, аби досягти максимальної інтеграції трудових колективів на принципах внутрішньої справедливості. А досягти цього можна лише тоді, коли кожен працівник буде готовий проявити пошану і визнання до ветеранів, а ветерани, зі свого боку, будуть готові повернутися нароботу і стати частиною команди. Така єдність – запорука відбудови України.».

З 2022 року в Укрзалізниця – Ukrzaliznytsia запрацювала програма адаптації, спрямована на повернення демобілізованих залізничників та залізничниць до роботи.

На сьогодні в УЗД працюють 220 000, працює 11 333 людей з інвалідністю, мобілізовано – 10 267, ветерани війни, які працюють – 880, поранені – 1604, загиблі – 611, евакуйовані з сімʼями – 36 000, ВПО – 10 300.

Центри адвокації УЗД взаємодіють з ветеранами, які отримали травми середнього і важкого ступеню, також слід відслідковувати перебіг хронічних захворювань. Йдеться не тільки про ПТСР, у 30% чоловіків є ризик раптової смерті від серцево-судинних захворювань, у жінок – від онкології. Також політика УЗД включає підготовку амбасадорів з-поміж тих ветеранів, які повернулися раніше, для встановлення якісної взаємодії та допомоги тим ветеранам, що повернуться. На жаль, від 12 до 14% працівників після демобілізації покинули компанію з різних причин. Сьогодні також викликом є законодавчо регульовані професії, на які не дозволено допускати людей з інвалідністю. УЗД розбудовує еко систему реабілітаційних відділень, завдяки чому вдалося підняти на ноги 42 ветерана.

Також створено новий підрозділ моніторингу БПЛА для посилення охорони У складі цього підрозділу працюватимуть ветерани-залізничники, які отримали поранення та повернулися з фронту. Ця ініціатива допоможе забезпечити охорону залізничних обʼєктів, а також надати можливість ветеранам застосувати свій військовий досвід і навички в цивільній роботі, працюючи у безпековому корпусі.

«Зворотній звʼязок, від наших ветеранів, що найціннішим для них було, особливо, коли вони знаходилися у шпиталі після поранення, це проявлена турбота. Попри всі надані нашою компанією матеріальні заохочення, підтримку сімʼї і тд, всі вони найчастіше відгукувалися з вдячністю за якісну комунікацію. Не можна недооцінювати комунікаційну складову. Це номер один у взаємодії, а потім всі інші політики і підходи», – поінформувала Ольга Безпалько, директорка Департаменту соціальної політики АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»

Світлана Манько, керівник Штабу допомоги мобілізованим співробітникам Групи Інтерпайп поінформувала присутніх про створення штабу допомоги мобілізованим, де персональним менеджером здійснюється супровід працівника з першого дня мобілізації, надається медична, психологічна та юридична допомога. 60 % мобілізованих – або шпиталізовані або поранені, кожний 10-й був поранений декілька разів. Після повернення демобілізованого працівника здійснюється поглиблене медичне обстеження, якщо стан здоров’я не дозволяє повернутись на попереднє робоче місце, підшукують іншу позицію. Також до такого працівника прикріплюється виробничий наставник, який на першому етапі дублює виробничі функції.

Під часом заходу учасники ділились не тільки історіями успіху, але й помилками, яких припустились, порадами, як впоратись з викликами, які постають на шляху до реалізації політик та програм ветеранської підтримки.

Наступного разу, компанії-члени ФРУ також поділяться своїми кращими практиками з розвитку ветеранських програм.

Джерело:

Асоціація підприємців-ветеранів АТО

У Верховній Раді зареєстровано законопроект про внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю щодо забезпечення права застосування необмеженого строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Проектом закону пропонується внести зміни до статті 233 КзПП, якими передбачається встановити, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.Автором законопроекту виступає народний депутат Володимир Мороз. Він зокрема посилається на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, яке, на його думку, дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.Також відповідну позицію, на думку депутата, висловив Верховний Суд у постанові від 4 квітня 2023 року по справі № 640/8348/21, який вказав, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. «Тому спір в частині вимог ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв`язку з чим не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення», зазначає автор законопроекту.Джерело: https://sud.ua/uk/news/publication/296738-v-parlament-vnesli-zakonoproekt-o-sroke-obrascheniya-rabotnika-v-sud-s-iskom-o-vzyskanii-zarplaty

Детальніше про це розповів Голова ФПУ Григорій Осовий.

Закон про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту, діє вже тривалий час. Що нового ви пропонуєте?

Війна розв’язана Росією проти України ще 2014 року, а список осіб, які постраждали під час цієї війни, на жаль, продовжує поповнюватися і сьогодні. Профспілки звернули увагу на важливий момент –  справедливо було б не віднести до учасників війни (і відповідно спрямувати заходи соціального захисту) тих людей, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури в зоні активних бойових дій. Або навіть і на більш захищеній території, але де,  внаслідок обстрілів, бомбардувань, люди втрачають здоров’я, а іноді й життя?

Профспілчани, працівники різних сфер економіки виконують трудові обов’язки, незважаючи на ці ризики. А вони об’єктивно мають місце – ворог полює за нашими підприємствами, намагаючись їх знищити. Люди це розуміють, як водночас і те, що фронт і захист країни потребує їхньої праці, техніки і озброєння для ефективного захисту нашої вітчизни.

Хто ініціював згадані зміни?

Декілька профспілок з об’єктів критичної інфраструктури звернулися з ініціативою – поставити перед Верховною Радою питання про прирівнювання тих осіб, які постраждали (чи загинули) внаслідок російської агресії при  виконанні трудових обов’язків, до тих, хто виконує військові обов’язки. Принаймні, щоб відповідні компенсаційні і соціальні гарантії були для них такими ж, як і для тих, хто є учасниками війни.

Чи вже десь був втілений в життя подібний законодавчий досвід?

Так, є досвід різних періодів війн на нашій території, ще з часів навіть і Другої світової, такі прирівнювання здійснювалися. Тож в результаті було зібрано президію та створено робочу групу, яка опрацювала це питання, провела відповідне дослідження і підготувала законопроект про внесення змін до закону про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Зазначивши, що цей закон потрібно поширити на працівників, які зазнали ушкодження здоров’я, каліцтва внаслідок таких атак від росіян під час виконання своїх трудових обов’язків. Щоб вони були прирівняні до осіб з інвалідністю внаслідок війни, якщо вони стали інвалідами. Інша категорія, це люди, які не стали інвалідами, але зазнали ушкодження здоров’я, потребують лікування і багато інших речей, пов’язаних із матеріальними витратами.

Таким чином ми пропонуємо прирівняти їх до учасників війни, поширити пільги, гарантії, які держава надає сьогодні іншим категоріям, зокрема з числа військовозобов’язаних, добровольців, партизанів, як ми називаємо.

А як бути з сім’ями, де працівник загинув під час виконання трудового обов’язку внаслідок обстрілу і бомбардування?

Ми пропонуємо, щоб такі родини також були віднесені до переліку сімей загиблих, померлих ветеранів війни.

Але це мабуть потягне за собою додаткове матеріальне навантаження на бюджет?

За нашими оцінками, розрахунками, витрати, які понесе держава – незначні. З іншого боку, вони б засвідчили те, що держава однаково ставиться і оцінює ризики всіх людей, які виконують свій обов’язок (і трудовий, і військовий) під час війни. Адже всі вони працюють на нашу перемогу.

Чи є у вас дані, скільки людей загинули на роботі через ворожі атаки?

Той моніторинг, який ми провели на сьогоднішній день, свідчить, що з початку збройної агресії з 24 лютого 2024 року по січень поточного року, постраждали через обстріли на підприємствах понад 1200 осіб, загинули – 413. У 2023 році постраждали 646 працівників, із них 196 загинули.

27 березня, буде проведена широка дискусія серед профспілчан щодо цієї ініціативи. Я сподіваюся, що Президія підтримає подання законопроекту. І тоді ми будемо звертатися до народних депутатів, які взяли б на себе місію подання відповідно законодавчого акту.

 Пресцентр ФПУ

Ситуація на ринку праці поступово стабілізувалася і бізнес відчуває потребу в працівниках. Про це повідомила директорка Державного центру зайнятості Юлія Жовтяк.