Суд ЄС підтвердив чинність Директиви про адекватну мінімальну заробітну плату: що це означає для Європи та України

На початку листопада цього року Суд Європейського Союзу ухвалив вирішальне рішення, яким у переважній більшості підтвердив чинність Директиви 2022/2041 про адекватну мінімальну заробітну плату. Цей документ, прийнятий у 2022 році, став одним із ключових елементів нової «соціальної Європи» — політики підвищення стандартів праці, посилення ролі колективних переговорів і боротьби проти бідності працюючих.

Данія, за підтримки Швеції, намагалася оскаржити директиву, заявляючи, що вона порушує національні повноваження щодо визначення рівня оплати праці. Генеральний адвокат Суду навіть рекомендував скасувати директиву, заявивши, що ЄС перевищив свої повноваження. Нагадаємо: стаття 153(5) Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) прямо встановлює, що питання оплати праці та право на об’єднання не належать до компетенції Євросоюзу.

Однак Суд ЄС став на позицію захисту соціальної політики ЄС, визнавши, що:

• оплата праці є невід’ємною частиною умов праці, і саме умови праці входять до компетенції ЄС;
• правотворчість ЄС була б «серйозно обмежена», якби ЄС не міг ухвалювати заходи, які мають непрямий, але позитивний вплив на рівень заробітної плати;
• директива не встановлює рівень мінімальної заробітної плати, а лише визначає інструменти та рамки, що дозволяють державам забезпечувати її адекватність.

Разом з тим Суд визнав, що:

• держави мають значну свободу у визначенні того, як саме оцінювати адекватність мінімальної заробітної плати;
• директива не надає працівникам «права на адекватну мінімальну заробітну плату», а лише задає процедури;
• тому ця стаття не є втручанням у компетенції держав.

Суд скасував вимогу щодо обов’язкового врахування чотирьох критеріїв при визначенні адекватності мінімальної зарплати:

• купівельна спроможність з урахуванням вартості життя;
• загальний рівень заробітної плати та її розподіл;
• темпи зростання зарплат;
• довгострокові показники продуктивності.

На думку Суду, обов’язковість цих критеріїв становила би пряме втручання в визначення рівня оплати праці.

Важливо те, що Суд підтвердив такі елементи:

• міжнародні орієнтири (60% медіанної та 50% середньої зарплати) можуть застосовуватися для оцінки адекватності;
• держави, де охоплення колективними переговорами менше 80%, повинні:
  • створювати умови для розвитку колективних переговорів;
  • ухвалювати План дій з розширення охоплення;
• працівники та їхні представники мають бути захищені від переслідувань при відстоюванні своїх прав щодо мінімальної зарплати;
• соціальні партнери повинні бути обов’язково залучені до встановлення та оновлення мінімальної зарплати.

ЄС фактично визнав, що:

• колективні переговори є інструментом забезпечення гідної оплати праці;
• низький рівень охоплення колективними договорами є проблемою, яку держава має активно виправляти.

Директива — і рішення Суду — закріплюють:

• обов’язковість залучення профспілок до визначення мінімальної зарплати;
• необхідність консультацій щодо оновлення її рівня;
• захист представників працівників.

ЄС чітко демонструє: мінімальна заробітна плата повинна бути:

• адекватною, а не символічною;
• економічно обґрунтованою, а не політичним рішенням;
• частиною загальної системи соціального захисту, а не тимчасовим інструментом.

Євросоюз офіційно визнав розширення колективних переговорів пріоритетом, а профспілки — ключовими учасниками цього процесу.

Рішення Суду ЄС підтвердило:
Європейський Союз має право формувати політику, спрямовану на забезпечення гідної оплати праці, сильних колективних переговорів і захисту працівників.

На сьогодні Директиву вже імплементували 19 держав-членів, чотири з яких розробили повноцінні плани дій щодо розвитку колективних переговорів.

Рішення Суду є надзвичайно важливим для України. Адже Україна поступово готується до майбутнього членства в ЄС і вже зараз бере участь у переговорах щодо приведення трудового законодавства до стандартів ЄС. Перехід до європейських критеріїв у сфері мінімальної зарплати для України стане обов’язковим — як і підсилення ролі соціального діалогу.

Це — не просто юридична перемога ЄС. Це — відкриття нового етапу соціального європейського проєкту, в якому Україна має шанс стати повноправним учасником.

Василь Шилов