Флагман підтримки: партнерство Профспілки і місцевої влади Херсонщини — на передовій служіння людям

У часи війни справжня єдність не оформлюється паперами. А підтримка — не потребує ані підписів, ані печаток.
Її не завжди зафіксуєш у протоколах — але вона тримає там, де важливо не просто “співпрацювати”, а бути поруч і діяти.
Саме про таку співпрацю — перевірену часом, говорив В’ячеслав Мирошниченко, начальник Чаплинської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області під час IV Пленуму обласної організації Профспілки працівників державних установ України.

Це був голос людини, яка знає, що таке працювати під тиском війни. Представника влади і керівника тієї громади, що болить кожному з нас, яка же третій рік у тимчасовій окупації — але живе, тримається і служить людям.
Чаплинка — не просто громада. Це — частина душі Херсонщини. І частина нашої душі теж. Це не просто місце. Це — наші. Це — рідні. Ті, хто сьогодні не може бути поруч фізично, але залишаються з нами в профспілковій родині. Як і завжди.

«Я багато років знаю Профспілку. І 15, і 10 років тому вона була активною. Але коли прийшла біда — вона не сховалась, не зникла, а ще з більшою силою почала працювати».
Пан В’ячеслав згадав 2022 рік — той момент, коли через повну окупацію Херсонщини обласна військова адміністрація змушена була розпочати роботу в Кривому Розі. Коли працівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування виїжджали — у незнайоме для себе місто, лише з однією валізою в руках. У невизначеність.
«Першою, хто тоді прийшла на допомогу, була саме Профспілка. Я особисто бачив ці мікроавтобуси — з речами, з продуктами, з усім, що нам було потрібно. Щиро дякую вам за це».

У виступі В’ячеслава Юрійовича прозвучала не просто згадка. Прозвучала підтримка нашої роботи. Повага до тієї ролі, яку Профспілка відіграє в системі державного управління — навіть (і особливо) в умовах війни.

А також — щире побажання не зупинятись. Продовжувати. Адже все, що робиться — важливо. І потрібно людям.
«Бажаю вам працювати в будь-який час. Звісно, я бажаю миру. Але навіть у мирі — не зменшувати обертів. Тому що у вас дуже гарно все виходить
Всі, з ким я спілкуюсь, тоді й зараз, кажуть одне: Херсонська обласна організація Профспілки працівників державних установ України — це флагман».

І справді — флагман. Не той, що йде попереду заради статусу. А той, що тримає курс — і тримає людей. Флагман, який не зупинився. Не зменшив темпу. А продовжує іти — впевнено, сильно, поруч. Щоб підтримати тих, хто тримає свою громаду. Свою Херсонщину. І допомогти тим, хто потребує допомоги й підтримки.

Ми вдячні пану Вячеслав Мирошниченко – за слова, в яких є досвід, повага і відповідальність. За таку високу оцінку роботи всієї нашої профспілкової команди. За партнерство, яке проявляється у справжніх вчинках. За співпрацю, яка не зникає, навіть коли зникає зв’язок.

Ми добре знаємо: за словами мають стояти конкретні дії. А коли ці дії стають кроками — справжніми, щирими й точними — вони залишаються з нами назавжди. Ми також пам’ятаємо ці поїздки. Ці мікроавтобуси. Ці термінові збори речей і засобів.
Це була допомога від своїх — для своїх.

І саме тоді — у дворі військової адміністрації, у волонтерському залі нашого профспілкового гуманітарного штабу у Кривому Розі — відбулися перші обійми херсонців. Нашої профспілкової команди. Управлінців державних органів і місцевого самоврядування Херсонщини, які пройшли пекельний шлях з окупації — і нарешті побачили одне одного. Без слів. Зі сльозами. Але з відчуттям: ми живі. Ми разом.
Як і всі херсонці, працівники державного сектору втратили все. Але зберегли головне — себе. Свою відповідальність. Свою стійкість. Своє покликання — служити людям. Разом із тим — ми не могли б діяти так швидко й масштабно без волонтерської підтримки, яка на початку війни підставила плече Херсонській обласній організації Профспілки.
Ми також втратили все: офіс, майно, ресурси, звичні механізми роботи. Але не втратили головного — готовності діяти, триматися і бути поруч з нашими членами Профспілки.

Саме завдяки цій допомозі ми змогли підтримати людей — у потрібний час, у потрібному місці.
Ми щиро дякуємо:
▪️ команді з Івано-Франківщини разом з міжнародними партнерами — на чолі з Світлана Вінтонюк та особисто Ірині Орищенко;
▪️команді з Чернівців Волонтерський штаб захисту України — керівник Володимиру Дорошу;
▪️команді Профспілка працівників державних установ України — голова Юрій Піжук;
▪️Гуманітарний штаб Trade Union Lifeline — та особисто Іванні Храпко.
Це було справжнє плече солідарності, яке ми відчули — і яке передали далі, туди, де було найпотрібніше.
Ми віримо в Херсонщину. В кожну її громаду — деокуповану, прифронтову, тимчасово окуповану. І віримо в день, коли зустрінемось із Чаплинкою — не через екрани, не під обстрілами, а на вільній землі, у відкритому просторі, серед своїх.
Так само, як обов’язково зустрінемось і з кожною громадою,яка сьогодні не може бути на зв’язку — але залишається з нами.
І тоді знову говоритимуть ті, хто сьогодні не може говорити через окупацію і ризик для життя — але кого ми тримаємо в серці. Кожного дня. Кожної хвилини. Кожної секунди.
Разом — до Перемоги.
Разом — до відновлення.
Разом — до гідного життя вільної, сильної Херсонщини.

З повагою і вдячністю —
від імені комітету Херсонської обласної організації
Профспілки працівників державних установ України
Людмила Татаринова