Праця неповнолітніх є важливою складовою трудових правовідносин та регулюється трудовим законодавством. Існують різні чинники працевлаштування неповнолітніх, починаючи від неможливості забезпечення батьками обов’язку щодо утримання неповнолітніх дітей, так і до інтересу до професії, економічної активності та можливості самореалізації. Розглянемо особливості праці неповнолітніх.
Випробувальний строк. Відповідно до статті 26 Кодексу законів про працю (далі- КЗпП) неповнолітнім при прийомі на роботу, випробування не встановлюється, але дія цієї норми поширюється у мирний час.
У період воєнного стану при укладенні трудового договору умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників (ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Отже, ця норма вказує, що неповнолітнім під час воєнного стану також може встановлюватись випробування.
Неповнолітні українці навіть під час війни намагаються підтримувати державну економіку, проте їм законодавство дозволяє встановлювати випробування. Чи не буде випробувальний строк для неповнолітнього зловживанням його працею, адже в цій ситуації є дві сторони медалі. З одного боку, КЗпП передбачає при прийнятті на роботу встановлення випробування з передбаченням для обох сторін взаємопов’язаних прав та обов’язків, але, з іншого, роботодавці нерідко користуються правовою необізнаністю неповнолітніх та можуть зловживати випробуванням. Наприклад, роботодавець на момент випробувального строку встановлює меншу заробітну плату, а вкінці випробування просто звільняє працівника, використавши його як дешеву робочу силу та ставлячи у безвихідне становище.
Таким чином, доцільним було б скасувати випробувальний строк для неповнолітніх навіть під час воєнного стану.
Відпустки. Відповідно до ст. 75 КЗпП передбачено, що особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Проте,у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. (ч.1 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Отже, норма вказує, що відпустка неповнолітніх під час дії воєнного стану за рішенням роботодавця може бути обмежена тривалістю 24 календарні дні.
Надання неповнолітнім працівникам щорічної основної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок. Така відпустка являється одним із важливих видів часу відпочинку для молоді, протягом якого вони не виконують своїх обов’язків за трудовим договором. Неповнолітні потребують більше часу для відновлення сил, ніж доросла людина.
У законодавстві європейських країн визначено диференційований підхід до віку неповнолітніх працівників щодо тривалості щорічної оплачуваної відпустки, що доречно, адже в ранньому віці молодому організму потрібно більше часу для відновлення сил як у моральному, так і у фізичному плані.
Розглянемо диференційований підхід на прикладі Німеччини, законодавство якої встановлює, що роботодавці зобов’язані надавати молоді щорічну оплачувану відпустку за кожен календарний рік, а саме:
Таким чином, доцільно було б закріпити у період воєнного стану щорічну основну відпустку для неповнолітніх працівників тривалістю 31 календарний день або ж розглянути на законодавчому рівні диференційований підхід до віку неповнолітніх працівників щодо тривалості відпустки.
Медичний огляд. Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові (ст.191 КЗпП). Порядок проведення медичних оглядів встановлений наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21.05.2007р. № 246.
Але чи передбачено для неповнолітніх проходження позачергового медичного огляду, якщо погіршення стану здоров’я працівника пов’язане з умовами праці? Ні, українське законодавство такого не передбачає.
Розглянемо положення Директиви Європейського Союзу щодо цього питання, яку Україна повинна імплементувати відповідно до зобов’язань за Угодою про асоціацію.
Згідно з Директивою Ради Європейського Союзу про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі від 12 червня 1989 року (89/391/ЄЕС) передбачено, що для забезпечення отримання працівниками нагляду за станом здоров’я, який відповідає ризикам для здоров’я та безпеки, яким вони піддаються на роботі, повинні бути введені заходи відповідно до національного законодавства та/ або практик. Зазначені заходи мають бути такими, щоб кожен працівник, якщо він того забажає, міг регулярно отримувати нагляд за станом здоров’я.
Таким чином, згідно з Директивою питання щодо забезпечення отримання працівниками нагляду за станом здоров’я, який відповідає ризикам для здоров’я та безпеки, яким вони піддаються на роботі має встановлюватися національним законодавством.
Отже, доцільно законодавчо закріпити проходження позачергових медичних оглядів для неповнолітніх з ініціативи:
– роботодавців (якщо стан здоров’я працівника не дає змоги виконувати своїх трудових обов’язків);
– працівників (якщо вважає, що його стан здоров’я погіршився у зв’язку з певним видом виконуваної роботи);
– батьків неповнолітніх працівників.
* надсилаємо тільки корисну інформацію / * ваші данні не потраплять до третіх лиць